взято з телеграм каналу Думки фронтовика”
Війна – це запах крові, пороху, гнилі, поту.
Війна – це не сміх, а плач рідних, та на стільки проникаючий в мандраж, як крик душі. За тими ,хто не повернувсь чи загину від підарського прильоту.
Війна – це кожен раз переживання рідних, які отримують смс « Я на вихід, повернусь напишу.»
Війна – це дзвінок друзів, що того чи того більше немає.
« Ми збираємо сімʼї його ,розкинь по своїм хай допоможуть в нього діти малі залишились»
Війна – це не лупитися в очі/ вуха, що « Ми ніфіга не знаєм, зараз там ЗСУ розбереться і все в ажурі», « Ми в вас вірим ЗСУ Вперед! Вперед! Вперед!»
Вірити можете в кого хочте, бога, мрії, але тут треба підтримувати і робити для того, щоб був факт, що ви тут і з нами.
Позивний Невідомий