Ужгород

Стало відомо де можна відпочини на Закарпатті у період війни та у скільки це обійдеться


Про це пише видання Факти Life.

Закарпаття чекає на туристів. Частина об’єктів тут може їх приймати. Та напливу відпочивальників в області, основною галуззю якої завжди був туризм, не буде через війну.

– Із перших днів повномасштабної війни на Закарпаття масово поїхали біженці. Вони зайняли весь номерний фонд, заселили усі готелі і бази відпочинку. Всередині травня внутрішньо переміщені особи почали повертатися додому. Напруга зменшилася. У нас залишилися лише ті, кому повертатися нікуди. А за кордон поїхати нема змоги. Тож нині у нас заклади розміщення зайняті на третину. Вільних місць багато, – каже Олександр Коваль, туризмознавець, викладач факультету туризму та міжнародних комунікацій Ужгородського національного університету.

Такий наплив біженців вплинув на інфраструктуру відпочинкових комплексів і готелів. Там не відмовляли сім’ям із тваринами. Тож тепер деякі номери треба ремонтувати. Багато хто з українців думає, що закарпатські садиби, турбази і готелі досі переповнені. Місць нема. Тому й менше запитів на пошук відпочинку.

Зазвичай за три літні місяці Закарпаття відвідувало 1,5 млн туристів. Скільки їх буде цьогоріч – невідомо. Українців і іноземців тут приваблювало чисте повітря, кришталева вода, смачна кухня та привітні й гостинні люди. Здивувати туристів на Закарпатті є чим. Тут чи не в кожному селі є своя туристична принада. Повсюди – унікальні курорти та безліч санаторіїв. В області розвивали майже чотириста видів різноманітного відпочинку – на будь-який смак. Влітку тут можна підкорювати гори, милуватися озерами, дегустувати вино та смачні й ситні страви кухонь різних народів світу. Шукати прохолоду у гірських річках, плавати у басейнах – прісних та термальних.

Щоправда, цьогоріч пропозицій для туристів значно менше.

– Термальні басейни почали працювати із середини травня. Вони відкриті для відпочивальників. Я був на термальних водах у селі Велятино. Директор комплексу мені каже: Рік тому у нас було 500 людей у цей день. А сьогодні 50. Візитерами на прісних басейнах є місцеві жителі. Із дегустаційних залів крафтового виробництва нині 50% не працюють. Інші – з обмеженнями. Наприклад, у дегустаційній залі ресторану Ґелета від відомої Селиської сироварні у Нижньому Селищі щодня годують безкоштовно майже 150 переселенців. І візитерів там просто не можуть прийняти. У місті Перечині сировар пішов у ЗСУ. Дружина вдома. Але активність сироварні мінімальна. Тому візитів на сироварню нема, – пояснює Олександр Коваль.

Класичного туризму нині на Закарпатті немає, констатують місцеві експерти, адже українці економлять гроші – не знають, що їх чекає далі. Поїздки з метою відпочинку потроху відновлюються. Але подорожують самі закарпатці. І лише на вікенд. Туристів з інших областей, які б приїхали сюди на відпочинок на кілька днів, наразі майже немає.

– З одного боку, власники туристичних об’єктів не давали активну рекламу. Хтось спробував і отримав чимало негативних коментарів. Бо є люди, які нині туризм сприймають як розвагу. І на неї не дуже витрачають гроші. Та це не так. Відпочивати треба, щоб хоч трошки у такий складний час переключитися. Ми маємо підтримувати місцевих людей, виробників. Допомагати економіці. Гроші залишаються в Україні. Частина з них іде на ЗСУ, – пояснює Олександр Коваль.

Закарпатські екскурсоводи готові працювати. Замовлення у них якщо й є, то приватні. А не групові, організовані. Екскурсії організовують для переселенців. Аліса Смирна до війни працювала із німецькомовними закордонними туристами. Тепер переорієнтувалася. Щоб вижити, підробляє водієм. Перші екскурсії відновила ще у березні. Вони були безкоштовними. Тепер організовує їх двічі на тиждень – у суботу і неділю. Збирає невеликі групи.

– Це внутрішні переселенці – із Ірпеня, Бучі, Харкова, Одеси, Запоріжжя, Сум. Це люди, які не можуть повернутися додому. Але хочуть познайомитися з нашим краєм. І це похвально. Вони живуть у школах і дитсадках. Я розумію, що у цих людей практично немає грошей. Тому максимально бюджетні екскурсії організовую. Щоб компенсувати витрати на пальне. Тури на один день. Один, максимум два об’єкти платні. Інші – безкоштовні. Загалом така екскурсія Закарпаттям коштує від 260 грн. Це із вхідними квитками, екскурсією і транспортом, – говорить Аліса Смирна.

Відпочинок на Закарпатті безпечний. Тут є укриття. Куди ховатися під час повітряної тривоги, розкажуть на місці. Музей Архітектури і побуту в Ужгороді постійно працював, Ужгородський замок – теж. Мукачівський замок Паланок був закритий до червня. Тепер також чекає на туристів. Нині можна відвідати Колочаву – це село музеїв, озеро Синевир та водоспад Шипіт.

– Інформаційно робота ведеться. Усю інформацію про активності і події туристи можуть дізнатися на сайті Турінформ Закарпаття. Я щотижня там роблю анонс Вікенд у Закарпатті. І даю, як правило, інформацію про 6-8 подій у різних районах області. Звісно, подій нині відбувається дуже мало. І вони в основному направлені на підтримку ЗСУ. Це якийсь концерт благодійний чи велозаїзд. Фестивалів нема, – розповідає Олександр Коваль.

На Закарпатті дозволили ходити в гори. Рада оборони області скасувала заборону на в’їзд до лісів. Але прикордонні ділянки й надалі під забороною. Зокрема, у гірському масиві Мармароси та на території Ужанського національного парку. Точний перелік заборонених ділянок туристичних маршрутів можна знайти на сайті Закарпатської ОВА.

Ціни на проживання на Закарпатті не змінилися, вони залишилися такими, як і торік. Переночувати можна за 200 грн з людини на добу. Комплексний обід коштує щонайменше 100 грн. Сніданки й вечері потягнуть ще 400-500 грн. Санаторії Закарпаття на проживання та лікування дають 30% знижки. Раніше такого не було. Людей там теж бракує.

Дістатися до Закарпаття зручно потягом – рейсів достатньо. Або ж машиною. Хоча треба врахувати, що пальне подорожчало удвічі.

На Закарпатті у літні дні можна послухати тишу, погуляти під віковічними смереками в Карпатах, відвідати винні підвали, середньовічні замки та старовинні дерев’яні церкви. Найромантичніша літня атракція – лавандова гора. У місті Перечин, на десятьох гектарах гірських схилів, росте та чарує погляди запашна лаванда. Такої краси поміж Карпат не побачите більше ніде. Це місце назвали закарпатським провансом. Квітнутиме лаванда посеред гір ще до середини липня. Вхід сюди, як і торік, коштує 100 грн. 10% із заробленого власники віддають на потреби армії.

На Закарпатті туристам є чим зайнятися і на що подивитися. Є цілющі термальні джерела і мінеральні води. Та унікальний місцевий колорит. А головне – посеред лісів гості Закарпаття можливо знайти спокій, якого немає більше ніде.





Джерело https://transkarpatia.net/transcarpathia/social/158104-stalo-vdomo-de-mozhna-vdpochini-na-zakarpatt-u-perod-vyni-ta-u-sklki-ce-obydetsia.html

Back to top button